Історія як навчальний предмет спрямована не тільки на вивчення окремих явищ та подій, але й на дослідження біографічних відомостей певних персоналій , які своєю діяльністю відзначились в історичному просторі країни.
Тому на уроці історії відбулось знайомство учнів 6 класу з Олексієм Берестом – українським героєм радянсько-німецької війни, доля якого є надзвичайно символічною в багатьох моментах. Вона може символізувати собою життєвий шлях того покоління українців, героїзмом та вміннями яких було отримано перемогу.Олексій Берест відомий насамперед тим, що
підняв червоний прапор над Рейхстагом. Але це лише один, хоча, мабуть,
найяскравіший епізод його непростого життя.
Як і мільйони українців його покоління, Олексій пережив пекло Голодомору 1932-1933
років. З п’ятнадцяти (!) дітей в його родині вижило лише семеро. Батьки також
померли. Так одинадцятирічний Олексій залишився круглим сиротою…
Не маючи ніякої підтримки,
він, тим не менш, зміг розпочати кар’єру військового. Зовсім молодим хлопцем
він попадає на радянсько-фінську війну – один із найжахливіших конфліктів, у
яких брала участь Червона армія. Проте він зміг пройти всі випробування, і
невдовзі, вже в роки другої світової, отримавши екстерном офіцерську освіту,
Олексій Берест стає молодшим лейтенантом.
Він зголосився добровольцем супроводжувати сержантів Єгорова
і Кантарію на купол Рейхстагу, ще не відбитого в захисників – німецьких
солдатів. Інших не було, адже ніхто не хотів ризикувати життям в останні дні
війни.
Замполіт батальйону 24-річний Олексій Берест був
високого зросту. Здоровенний, він ішов попереду і прокладав дорогу
прапороносцям.
Він першим піднявся на дах і витягнув туди Єгорова та
Кантарію. Троє людей встановлювали прапор над Рейхстагом. Це сталося 30 квітня
1945 року ,але на цьому бойова епопея Береста не закінчилася.
Після взяття Рейхстагу лейтенант,
переодягнувшись у полковника, ходив до німців на переговори, щоб змусити їх
капітулювати. Це зберегло сотні, якщо не тисячі життів радянських вояків, серед
яких було чимало українців.
В 1970 році Олексій Прокопович проводжав онука з дитячого садочку. В них на очах маленька дівчинка впала на залізничні шляхи, фактично під потяг. З десятків присутніх людей встиг зреагувати лише Берест – за лічені долі секунди він виштовхнув дитину, але сам потрапив під локомотив. Ціною власного життя він врятував дівчинку.
Доля Олексія Прокоповича Береста повинна стати важливим символом для підростаючого покоління українців. Все життя він поводив себе мужньо та шляхетно: захищав підлеглих в страшні роки війни, здійснював військові подвиги, боровся за справедливість, піклувався про близьких та загинув, рятуючи безпорадну дитину. В ньому повністю була проявлена аристократична вдача справжнього українця – козака.
Його
життя нагадує нам про найкращі риси старшого покоління українців, але водночас
попереджає нас про те, що гідно прожити життя навіть найкращі з нашого народу
зможуть лише в національній державі, спертій на природні традиційні принципи.
Немає коментарів:
Дописати коментар