Серед травневого буйноквіття на Покутті 150 років тому прийшов на світ Божий хлопчик, якому судилося стати мужицьким Бетховеном, володарем дум селянських, карбівничим чистого металу Слова. Василь Стефаник! Це грандіозна постать, яка несла камінний хрест на українську Голгофу. Його слово запеклося кров’ю на чорній ріллі української долі, а його новели поповнили світову скарбницю новелістики.
Василь Стефаник - талановитий український письменник-реаліст,
може, неперевершений до цього часу майстер стислої соціально-психологічної
новели.
Кожна його новела - це картина трагедії селянського
життя, трагедія разючої бідності, безнадійної самотності, невимовної туги від
розлуки з рідною землею й світ, повний смутку і водночас несказанної краси та
любові до людини, ятрить болем душу.
Сьогодні, разом з всією Україною, до відзначення 150 років від Дня народження Стефаника долучилася шкільна родина нашого закладу. Так, старшокласники на засіданні за круглим столом аналізували творчість Бетховена українського слова, піднімали питання співпраці Стефаника та Кобилянської, шукали відповіді на питання інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?» та розмірковували про літературне новаторство митця . Також діти переглянули екранізацію однойменної новели «Камінний хрест».
«Письменник, яким уже нині можемо повеличатися перед світом»,- ще в далекому 1901 році сказав про Василя Семеновича сам Франко. І цей вислів є актуальним і на сьогодні. І наша молодь цим пишається й віддає шану співцю Стрілецької слави , ім’я якого вписане навіть на сторінках Британської енциклопедії.
Немає коментарів:
Дописати коментар