Актуальність через призму часу.

 

 Учнівський колектив Роксоланівського  ЗЗСО І-ІІІ ступенів Дальницької сільської ради ніколи не оминає пам’ятні дати. І от сьогодні, 18 вересня , коли народився Михайло Драгоманов, знову ж таки учнівська спільнота долучилася до відзначення  цієї пам’ятної дати.

Саме цього дня, далекого 1848 р.,1народився Михайло Драгоманов , який став однією з ключових постатей в українській суспільно-політичній і філософській думці ХІХ ст. Він політик і політолог, дослідник всесвітньої та вітчизняної історії, соціолог, етнограф, економіст, фольклорист, публіцист і літературний критик. Драгоманов чудово орієнтувався в морі новітніх соціально-політичних теорій, брав активну участь у всеросійському, а почасти і європейському визвольному русі.

Становленню його як політичного діяча передувала діяльність київського Кирило-Мефодіївського братства, членами якого були М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Важливим етапом утвердження української соціал-демократії можна вважати діяльність братств («громад»), які виникли на початку 60-х років ХІХ ст. у великих містах України – Києві, Чернігові, Полтаві, Харкові та ін.

Саме тоді на суспільно-політичному й літературному небосхилі засяяла зірка Драгоманова. Три наступні десятиліття його життя були сповнені завзятої праці й невтомної боротьби за краще життя народу. Працюючи для сучасності, прагнучи в досвіді минулого, у здобутках інших народів знайти імпульси для піднесення соціальної та культурної ініціативи власної нації, Драгоманов найменше дбав про догоду якимось авторитетам або пануючій «моді». Починаючи з років учнівства у Полтавській гімназії, він, як справедливо зазначила С. Русова у рецензії на перший том його «Собрания политических сочинений», «завжди вирізнявся незвичайною незалежністю думки й непохитною переконаністю», і ця незалежність ученого йшла зовсім не від амбіцій, а від історичної ерудиції та широти політичного й наукового синтезу, притаманних йому.

І дійсно, його постать на небосхилі української державності варта найбільшого, а для прийдешнього покоління   тим паче, вона є чи ненайголовнішою , поряд з такими іпостасями, як Шевченко, Грушевський , Костомаров.